Парафія Воздвиження Чесного Хреста Господнього в Новому Ульмі, 9-го вересня відзначилаврочисто день народження довголітнього старости Сергія Ляшука, людини надзвичйно віруючій, відданій цілим серцем Українській Православній Церкві та великого українського патріота .В неділю 9-го вересня о.Валентин Гаврилюк відправив св.Літургію а після неї молебень за здоровя Ювілята, та вітаючи Його теплим словом подякував Йому за невтомну працію для парафії.Після многолітствія всі присутні були запрошенні Ювілятом на спільний обід до ресторану Барфюсер, де прі смачних стравах, та артистичний програмі яку підготували сини Ювілята, Олександер, Андрий та Микола, далій продовжувалося святкування .Слід сказати що і сам Ювілят на память задеклямував вірш, в якому висказував свою любов до Украіни,а особливо до Волині. Ювілят народився 9-го вересня 1917 р.в селі Смолигові Луцького повіту на Волині в родині побожних Оксентія і Варкі яки виховали сина в любові до Бога , УПЦеркви ,та Батькивщини України.Після закінчення початкової школи, пішов учитися на коваля і штельмаха. В 1938 р.полякі взяли його до війска, а під час 2-гої Світової Війни боровся за визволення України.На еміграції по закінчені війни з 1945-1949рр.жив в Мюнхені, а в1949 р.переїхав до Нового Ульма.В 1946 р. одруженний з Анною з дому Щербик(трагично померла в наслідок нещасливого випадку від удару авта 5-червня 1988р).Коли в березні 1970 р. Митрополит Мстислав, дав розпорядження щоб в Новому Ульмі була лише одна парафія,з одним настоятелем прот. А.Дублянським(з 1981р.Єп. Анатолій ) бо від 1952 р.було 2 парафії, то й Ювілята було обранно старостою вже однеї парафії в Новому Ульмі.Пан Сергій був членом Валиньського Товарисва, росповсюджував пресовий орган нашої УАПЦ-Рідна Церква-.За його віддану працю в парафії був 4-рази нагороджуванний Благословенними Грамотами Єп.Орестом с 27 вересня 1973 р. Арх.Анатолієм 7 січня 1985, 30 Вересня 1990 та 7 січня 1993 р. З нагоди ювілею вся парафія бажає Йому Многих Літ.

(До десятиріччя з дня упокоєння)

В неділю28 жовтня 2007 р.сповнилося десять років з дня упокоєннябл.пам.Митрополита

Анатолія останнього Єпископа в Німеччині.Митр.Анатолій народився 11 листопада 1912 р.в селі Перетоки на Волині в родині іконопісця і різьбаря Захарія Дублянського і Неоніли з родуШвед.В 1918 р. родина Дублянських оселилася в м. Луцьк і тут молодий Анатолій учився вгімназії яку закінчив в 1930 р.В1931-1933 рр.він учився вВіленському університеті студіювавісторію.По трирічній перерві з 1936 р. студіював на тому ж факультеті Варшавського університету і в 1938р закінчив його з титулом маґістра філософії в ділянці історії.В студенськіроки Анатолій почав свою журналістичну працю.Писав статті краєзнавчого й церковно історичного характеру які друкувалися в різних українських журналах і часописах як -Шлях-в Луцьку та -Церква і Нарід-в Кременці(Церква і Нарід редагував І.Ф.Власовський).В 1934 р.написав коротку історію м.Луцька.Після закінчення студій працював у музеї і частинно в шкільництві а опісля як журналіст.На еміґрації А. Дублянський в 1944 р.опинився в Австрії а з 1945 р. в Німеччині де став активним співучасником праволавного-церковного життя щоорганізувалося після закінчення війни по всіх таборах. Був секретаром в Парафіялній РадіСвято-Покровської парафії м.Реґенсбург в 1946 р.кілька років виконував обовязок дяка припрот. Семеновичу.У 1951 р.одружується з Євгенією Більо.Після відповідної богословськоїпідготовки 8 .12.1951 .бл.пам.Архиє.Никанор в Мюнхені висвятив його на дякона а 9.12.51р.на священика.Урр.1952-1970 Він був настоятелем парафії в Ляндсгуті і обслуговував вірнихв Регенсбурзі а від 1962 р парафію в Інґольштадті.У 1956 р. піднесений до протоієрея і стає членом Ради Митрополії.В 1970 р.призначенний на настоятеля до Нового Ульма де проживає до кінця свого життя.В 1973 р.Його обирають головою Вищого Церковного Управлінняв Німеччині з рівночасним піднесенням до сану протопресвітера.В1978 р. впокоїлась дружина Євгенія. У травні 1981 р. Собор в США обирав о.протопресвітера Анатолія Дублянського єпископом.Хіротоня відбулася 31 травня 1981 р.в соборі св.Андрія Первозваногов Бавнд Бруку з призначенням на єпископа Лондонського і Західньо-европейського.В 1983 р.на соборі в Лондоні УАПЦ був піднесений до сану архиєпископа з призначенням на Єпархію Паризьку і Західньо-европейську.Собор УАПЦ в Ґенку (Бельгія) у 1994 р.обрав Вл.Архиєпископа Анатолія Митрополитом з осідком в Новому Ульмі.Владика був засновником і головним редактором -Рідної Церкви-органу УАПЦ на Західню Европу в рр.1952-1988.Його праці належать численні статті та дві книжки Українські святі і Тернистим шляхом митроп.Ніканора.За Його заслуги для Церкви і народу Український Вільний Університет нагородивЙого в ювілейнім році Хрещення Русі-України званням почесного доктора УВУ.

Прийнявши Св.Дари,упокоївся в Бозі Митрополит Західньо-европейської Єпархії УПЦ,

Паризький і Созопольський д-р.г.к.Анатолій Дублянський.Чин Архиєрейського похорону св.пам.Впадики-Митрополита відбувся 6.лисопада 1997 р.о 10.г на цвинтарі в Новому Ульмі.Похоронні відправи очолював Блаженніший МитрополитУПЦеркви в США Константин Архиєп.Всеволод Єпис.Іоан та багато духовенства УПЦ з Німеччини Англії й Франції.Були присутні представники різних Церков та представники громадських інституцій як посол України у Німеччині А.Пономаренко з Бону та Генеральний консул України проф.Г. Хоружий з Мюнхену і багато інших.”Ми сумуємо з Вами за щирим і вірним пастирем Церкви Христової.Ми благаємо Триєдиного Бога,щоб після страждань цього світу Він милостиво прийняв Його до Свого спокою та життя вічного”,так писав Екзарх Константинопільського Патріярхату Митрополит Августин.Українці обох віровизнань прибули на похорон,щоб попрощатися з бл.пам. Митрополитом Анатолієм.Митрополит Константин та Архиєпископ Всеволод високо оцінили у своїх проповідях довгорічну й віддану працю покійного на користь Церкви Христової,а прощальне слово над свіжою могилою сказав настоятель парафії Нового Ульму прот.Валентин Гаврилюк.

В суботу 27.жовтня 2007 р.в Церкві Воздвиження Чесного Хреста Господнього в Новому Ульмі о.Валентин Гаврилюк відправив панахиду за душу бл.пам.Митрополита та в короткому слові підкреслив Його велики заслуги для УПЦеркви і Українського народу.

Вічна Йому Память.